Кате Крузе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кате Крузе
нім. Käthe Kruse
При народженнінім. Katharina Johanna Gertrud Simon
Народження17 вересня 1883(1883-09-17)[1][2][…]
Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецький Райх або Домброва, Опольський повіт, Опольське воєводство, Республіка Польща[4]
Смерть19 липня 1968(1968-07-19)[5][3][…] (84 роки)
 Мурнау-ам-Штаффельзе, Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина[4]
Країна Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Райх
 ФРН
Діяльністьремісниця, художниця
У шлюбі зМакс Крузе[d]
ДітиМакс Крузе[d]
Нагороди
офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
CMNS: Кате Крузе у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крузе.
Див. також: Кате

Катаріна Йоганна Гертруда Сімон (нім. Katharina Johanna Gertrud Simon), відома як Кате Крузе (17 вересня 1883, Дамбрау подалік від Вроцлава — 19 липня 1968, Мурнау-ам-Штаффельзе) — німецька акторка, художниця та лялькарка-підприємиця, член Німецького союзу художників[7], що отримала широку популярність як творчиня дитячих ляльок ручної роботи[8][9][10].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Позашлюбна донька бухгалтера міського банку та кравчині, яка народилася 17 вересня 1883 року, росла в дуже скромних умовах, її виховувала мати-одиначка. З дитинства проявляла інтерес до різних видів мистецтва. Після закінчення школи вона брала уроки театральної майстерності в Бреслау, а в 1900 році 17-річною підписала оплачуваний контракт з Берлінським театром імені Лессінга, на сцені якого з'являлася в головних ролях, брала участь в його гастролях як по Німеччині, так і за її межами — у Варшаві, Москві[11][12][13].

У 1902 році познайомилася зі скульптором, театральним художником, учасником Берлінського сецессіонау Максом Крузе, майже на 30 років старшим за неї. У грудні того ж року народила першу доньку Марію (домашнє ім'я Мімерле), але оформляти шлюб пара не поспішали[12].

За порадою завантаженого в Берліні замовленнями чоловіка на період другої вагітності переїхала спочатку до італійської Тоскани, а потім до швейцарської Аскону, де в кантоні Тічино селилися любителі життя на природі. Тут у 1904 році народила другу доньку Софію (Фіфі)[9][14].

Саме малі діти дали імпульс новому проєкту Кате Крузе. Трирічна Марія, бачачи, як мати постійно возиться з молодшою сестричкою, захотіла отримати під Різдво власну лялькову «дочку». Крузе попросила чоловіка привезти їй такий подарунок з Берліна. Але той відповів: «У магазинах всі ляльки огидні, зший сама». При цьому він зазначив, якою хотів би бачити саморобну ляльку. За його словами, лялька повинна бути «теплою, м'якою і трохи важкою, як справжня дитинка». Ці поради стали головними стимулами нового професійного захоплення Кате Крузе. У 1905 році вона створила свою першу ляльку «дитина для дитини» (нім. Kind für ein Kind[9][12][15][16]).

  • Кате Крузк з донькою Марією
    Кате Крузк з донькою Марією
  • Кате Крузе з Максом Крузе у 1908 році
    Кате Крузе з Максом Крузе у 1908 році
  • Лялька в музеї
    Лялька в музеї

У Мюнхені після народження третьої дочки 26-річна Кате і 55-річний Макс офіційно одружилися в 1909 році[9][12].

Крузе починала працювати над виразністю своїх ляльок під враженням від міміки дитячих бюстів, які бачила в майстерні чоловіка, в музейних експонатах голландського скульптора Франсуа Дюкенуа[9].

Різдвяний ярмарок 1910 року в берлінському торговому центрі Ка-Де-Ве поклав початок міжнародному визнанню таланту Кате Крузе. Їй запропонували виставити свої роботи в розділі «Саморобні іграшки», і ляльки привернули широку увагу, викликали жвавий відгук, преса назвала творчі знахідки Крузе яйцем Колумба[12]. Підвищився попит на її іграшки, почали надходити замовлення з США — спочатку на 150, а потім на 500 ляльок. Подружжю довелося виділити в їх берлінській квартирі (на Фазаненштрассе[17]) приміщення під домашню мануфактуру для створення рукодільних ляльок[9][12][15].

У 1912 році родина переїхала з Берліна до Бад-Кезен. Тут Крузе проявила свої підприємницькі здібності, під її керівництвом були побудовані перші лялькові майстерні, розроблені більше 15 різних типів ляльок. У 1925 році Кате Крузе виграла судовий процес проти великої корпорації Bing (Unternehmen), яка відкрито продавала дешеву імітацію під маркою «Кате-Крузі»-ляльок. Уперше для творців іграшок був наданий захист авторських прав[12].

Вілла Кате Крузе в Донауверті

Після війни в 1950 році, побоюючись експропріації, Крузе перевела виробництво із східного сектора Німеччини на захід добаварського міста Донауверта, де спадкоємці Катіепродовжують її справу досі[18].

У шлюбі з Крузе прожила більше 30 років, виховавши сімох дітей. Під час війни на фронті загинули двоє їхніх синів. Макс Крузе помер у 1942 році в Берліні на 88-му році життя. У 1956 році Кате Крузе отримала високу нагороду — Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина». До старості вона продовжувала улюблену справу.

Померла 19 липня 1968 року в Мурнау-ам-Штаффельзее на 85-му році життя, похована в Шефтларні[9][12].

Участь в міжнародних виставках

[ред. | ред. код]

Презентація ляльок на всесвітніх виставках кожен раз була успішною для Кате Крузе.

Сама Крузе вважала власні творчі досягнення випадковістю, пояснюючи їх сприятливим збігом обставин — новими віяннями в педагогіці, зрослою увагою до індивідуальності дитини. Втілення цих ідей в ляльках стало запорукою їх успіху у дітей і батьків[9].

Сучасне виробництво і маркетинг

[ред. | ред. код]
Логотип мануфактури Кате Крузе

Кате Крузе надавала ручному створення ляльок особливий сенс, так його формулюючи[19]:

Рука слідує серцю, тому тільки те, що створено руками, знову прийде до серця.

Оригінальний текст (нім.)
Die Hand geht dem Herzen nach, denn nur die Hand kann erzeugen, was durch die Hand wieder zum Herzen geht.

Як і 100 років тому, сучасна Кате-Крузе-мануфактура в Донауверті продовжує працювати, акцентуючи індивідуальність створюваних ляльок[20].

У 1990 році в Латвії, в місті Єлгава було відкрито спільне латисько-німецьке підприємство[21], яке в 2013 році змінило власника і є одним з найбільших роботодавців свого регіону[22].

Телевізійні портрети

[ред. | ред. код]
  • Leonore Brandt, Dirk Otto; Käthe Kruse — Die Puppenmacherin und ihre große Liebe ; in der Reihe «Geschichte Mitteldeutschlands», 45 хвилин, середньонімецького телерадіомовлення, перший вихід в ефір: 24 жовтня 2010 (нім.)
  • Gabriele Dinsenbacher: Puppenkinder — Das Leben der Käthe Kruse: 45 хвилин, Баварське телебачення 1998. (нім.)
  • "Кеті Крузе" — телевізійний фільм, у головній ролі Фридеріке Бехт, 88 хвилин, Das Erste , 2015 (нім.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118567284 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Käthe Kruse
  3. ↑ а б FemBio database
  4. ↑ а б Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  5. ↑ RKDartists
  6. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  7. ↑ Ordentliche Mitglieder des Deutschen Künstlerbundes (нім.). archive.is. Архів оригіналу за 24 березня 2015. Процитовано 2018-10-7.
  8. ↑ Käthe-Kruse-Puppen (нім.). puppen-paradies.com. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 2018-10-7.
  9. ↑ а б в г д е ж и к Ольга Солонарь (18.10.2011). С чего начинается кукла: история успеха Кете Крузе (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 2018-10-7.
  10. ↑ Käthe Kruse. meinhard.privat.t-online.de. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 2018-10-7.
  11. ↑ Alexandra Offermann. 100 Jahre Käthe – Kruse – Puppen (нім.). hausschlesien.de. Процитовано 2018-10-7.
  12. ↑ а б в г д е ж и к л Biographische Daten Käthe Kruses (нім.). archive.is. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 2018-10-7.
  13. ↑ Käthe Kruse, Katalog der Deutschen Nationalbibliothek (нім.). portal.dnb.de. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 2018-10-7.
  14. ↑ Käthe Kruse (нім.). archive.is. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 2018-10-7.
  15. ↑ а б Ольга Обломова. (№11 (134) 2008 г.). Детишки матушки Крузе. «Partner» MedienHaus GmbH. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 2018-10-7.
  16. ↑ Von Marc von Lüpke (13.02.2016). Puppengrusel (нім.). Der Spiegel. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 2018-10-7.
  17. ↑ Künstlerhaus St. Lukas (нім.). berlin.de. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 2018-10-7.
  18. ↑ Die Welt der Käthe-Kruse-Puppen (нім.). mv-naumburg.de. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 2018-10-7.
  19. ↑ Philosophie. archive.is. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 2018-10-7.
  20. ↑ Kathe Kruse Puppen 2016. flipflashpages.uniflip.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 2018-10-7.
  21. ↑ Ilze Knusle-Jankevica (7. Maijs, 2009). Швейное предприятие «KKR» открывает магазин в Елгаве (латис.). jelgavasvestnesis.lv. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 2018-10-7.
  22. ↑ Anda Asere (29. Maijs, 2014). Бизнес в регионах. Елгава шьёт и сегодня (латис.). db.lv. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 2018-10-7.

Література

[ред. | ред. код]
  • Thomas Dahl. Käthe Kruse Puppen. Katalog und Preisführer.   — Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 2005.   — ISBN 3-87463-374-8 (Beschreibung der Puppen von ersten Modellen bis heute mit detailreichen Photos, informativem Text und Preistabelle). (нім.)
  • Gabriele Katz. Käthe Kruse. Die Biografie.   - Berlin: Osburg Verlag, 2010 року.   - ISBN 978-3-940731-38-8 . (нім.)
  • Käthe Kruse, neu bearb. von Sofie Rehbinder-Kruse. Ich und meine Puppen = Käthe Kruse, Das große Puppenspiel, 1951.   - 5. Auflage. Herder, Freiburg i. Br., 1986.   - ISBN 3-451-07934-8 . (нім.)
  • Käthe Kruse, Ursula Abels. Mein liebes Bärchen.   - Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 1996..   - ISBN 3-87463-234-2 . (нім.)
  • Ina Neumann. Kruse, Käthe, geborene Simon, vol. 13.   - Berlin: Duncker & Humblot, 1982.   - ISBN 3-428-00194-X . (нім.)
  • Sabine Reinelt. Käthe Kruse, Leben und Werk.   - Weingarten: Kunstverl. 2. Auflage, 1988.   - ISBN 978-3-8170-1001-1 . (нім.)
  • Sabine Reinelt. Käthe Kruse — Auf dem Höhepunkt ihres Schaffens.   - Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 2000..   - ISBN 3-87463-266-0 . (нім.)
  • Siegfried Wagner (Hg.). Käthe Kruse und ihre Puppen = Begleitheft zur Käthe-Kruse-Ausstellung Romanisches Haus (Bad Kösen).   - Naumburg: Eigenverlag des Museumsvereins Naumburg e. V., 2014. (нім.)

Книги письменника Макса Крузе — молодшого сина Кате Крузе:

  • Max Kruse. Die versunkene Zeit — Bilder einer Kindheit im Käthe Kruse Haus (1921—1933). — Norderstedt: BoD, 2000. — ISBN 3-89811-469-4. (нім.)
  • Max Kruse. Die behütete Zeit — eine Jugend im Käthe Kruse Haus (1933—1945). — Norderstedt: BoD, 2000. — ISBN 3-89811-717-0. (нім.)
  • Max Kruse. Die verwandelte Zeit — Der Wiederaufbau der Käthe Kruse Werkstätten in Bad Pyrmont (1945—1958). — Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 1996. — ISBN 3-87463-237-7. (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кате_Крузе&oldid=40914078